Мистецтво Сходу і Заходу

Східна культура націлює людину на збереження суспільства в його сталих, незмінних формах, на бережливе ставлення до раніше сформованої системи культурних цінностей. У ній виділяються культура Далекого Сходу (Китай, Японія, Корея), культура Індії та арабо-мусульманська культура.
Для традиційної східної культури стабільність способу життя є однією з основних цінностей. У традиційній культурі минуле ніби панує над майбутнім. Звичаї, звички, взаємини між людьми в таких суспільствах
дуже стійкі, а особистість підкорюється загальному порядку. Людина погоджує свою діяльність із ритмами природи, максимально пристосовуючись до навколишнього середовища, прагне до гармонії з природою, пізнання її законів та життя, яке відповідає цим законам.
Ще одна особливість Сходу — ставлення до релігії як до шляху самовдосконалення, а через нього — удосконалення навколишнього середовища. Це особливо виявлено в культурі Китаї. Ще в стародавні часи у китайців виникло вміння бачити безцінну красу кожної маленької частинки життя, його неповторність і дорогоцінність. Так склалося мистецтво роздивлятися природу і милуватися єю. У Китаї до споглядання природи ставились як до молитви.

Роль буддизму в китайському мистецтві не вичерпується постановкою певних художніх задач. З ним прийшло зовсім нове відношення до мистецтва – така прихильність перед художньою творчістю, якого не знали ні Стародавня Греція, ні Європа аж до епохи Відродження. В Китаї раніше, ніж в інших країнах, відмовились від уявлення про образотворче мистецтво, як про ремесло, яке обслуговувало сторонні йому цілі. Тут вперше живописець був зведений на один рівень з натхненним поетом. В релігійних вченнях Сходу важливе місце відводилось медитації. Медитувати – значить зануритись на багато годин в споглядання одної чистої істини, утримувати в свідомості єдиний образ, пильно розглядати його з усіх сторін, не втрачаючи ні на мить. Наприклад, обравши образ води, медитуючий роздумує про вміщений в ньому повчальний для людини сенс – про вільність і легкість водяного потоку, який обточує каміння, напуває поля, про його прохолоду і прозорість, яка дарує спокій. Зв’язок китайського мистецтва з релігією проявився не скільки в зображенні епізодів із життєпису Будди , ілюструванні доктрин і притчів віровчителів , скільки в тому, що художній твір підтримував і стимулював медитативні практики. В цьому його принципова відмінність від християнського мистецтва середньовікової Європи. Буддійський художник писав гори і води з шанобливістю, а не ради того, щоб прикрасити інтер’єр. Його ціллю було представити зоровий матеріал для глибоких роздумів. Картини на шовкових сувоях зберігались в дорогоцінних шкатулках і виймались звідти лиш час від часу, щоб спокійно розвернути їх і зануритись в споглядання. Так відкривають поетичний збірник, читаючи і перечитуючи улюблені вірші. Для цього призначалися шедеври китайської пейзажного живопису. Китайські майстри приділяли особливу увагу легкості пензлика, вільному бігу мазків туші, які записували політ свіжих вражень. Нерідко вони накидали на шовковому сувої декілька поетичних рядків, які супроводжували живопис. В живописі митці шукали зримий прояв натхнення. Наприклад, три рибки, які плавають в воді – плід довгих терпеливих споглядань на початку і віртуозної легкості на стадії виконання задуму. Тут ми знову зустрічаємо граційні вигини ліній, які чудово передають рух. Такий живопис можна розглядати дуже довго, не відчуваючи нудьги. Варто спробувати, щоб переконатись в цьому.
Китайська художня традиція в найбільш чистому вигляді проявляється її мистецтві каліграфії, яким з прадавніх часів мала володіти кожна освічена людина.
На погляд китайців, здатність цінувати й милуватися каліграфічним написом безпосередньо пов'язана із здатністю людини бачити красу живої природи, що її оточує. Емоційне захоплення майстерністю каліграфа нагадує захоплення прекрасним краєвидом або пейзажем талановитого митця. На живому дереві — живий кожний листочок, і кожна рисочка, кожна точка ієрогліфа, що був написаний дійсно талановитим каліграфом, втілює життєву силу і енергію живого, а весь напис —гармонію Всесвіту.

ВПЛИВ АРХІТЕКТУРНИХ ОБ'ЄКТІВ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ЛЮДИНИ

ВПЛИВ АРХІТЕКТУРНИХ ОБ'ЄКТІВ
НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ЛЮДИНИ


Тема «людина в середовищі», «людина і простір» розглядається сьогодні
цілим рядом наук, при цьому більшість із них ставить завдання забезпечити
людині безпечне та довготривале існування. Вивчає ці питання й одна з
нових областей екології – архітектурна або містобудівна екологія. У рамках
цієї науки досліджують, зокрема, умови існування людини в особливій
екосистемі – місті,- яка об'єднує споруди та їх комплекси з природними
компонентами. Міське середовище – це місце, де людина проводить велику
частину життя, і саме це середовище найбільш суттєво впливає на ритми
життєвої активності та поведінку людини. Активна урбанізація суспільства,
ущільнення міської забудови «стискає» час і прискорює життєві процеси.
Сьогодні у місті, що швидко змінюється, люди ведуть активний спосіб життя,
часто переміщуються в різні частини району та міста, щодня знаходяться у
безпосередньому контакті з сучасним міським середовищем, що несе
безперервний потік інформації. Вулиці, переповнені транспортом і людьми,
часто викликають напругу, хвилювання, іноді стресові стани. Архітектурне
середовище повинно допомогти людині у процесі адаптації до ритмів
сучасного міського життя, що постійно змінюються. Зрозуміти конкретні
потреби людей щодо організації архітектурного середовища та відповідного
формування просторових об’єктів, а також вирішити пов’язані з цим 
проблеми неможливо без аналізу впливу сучасного урбанізованого
середовища на психоемоційний стан людини.
 Візуальне середовище, насичене різноманітними зоровими елементами,
дуже активно впливає на стан людини, діє, як будь-який інший екологічний
чинник, є складовою середовища життєдіяльності людини. Візуальне
середовище – це все, що людина сприймає через орган зору. Природне
візуальне середовище знаходиться у повній відповідності з фізіологічними
нормами зору, оскільки природа «виліпила» око «під себе». Зовсім інша
справа - штучне середовище, воно все більше відрізняється від природного й
у багатьох випадках знаходиться у суперечності із законами зорового сприйняття людини. Сьогодні протягом близько 80% свого часу люди мають
справу з об'єктами, що вимагають зорової уваги, тому все більшого значення
набуває зоровий, візуальний комфорт, оскільки можливості людини, хоча й
великі, але не безмежні. 
В останній час з'явився новий науковий напрям – відеоекологія – наука про взаємовідношення людини та навколишнього середовища. Її
актуальність пояснюється  активною урбанізацією суспільства, що віддалила 
людину від природного візуального середовища та перемістила його у
середовище штучне – міське, часто вороже, а іноді навіть агресивне.
Науковий метод відеоекології заснований на твердженні, що все різноманіття 
окорухової активності базується на автоматичному русі очей («автоматия
саккад»), що сформувався у процесі життєдіяльності людини. Око людини
змінює напрям погляду кожні 0,5 секунди, синхронні й однакові за
амплітудою швидкі рухи обох очей називаються саккадами, тобто око
практично  постійно «сканує» змінне  навколишнє середовище. Стосовно
міського середовища основні поняття теорії  її автор – російський фізіолог
В.А.Філін формулює так: «...у місті велику неприємність городянам завдають
гомогенні й агресивні видимі поля. Гомогенні поля – це поля, на яких
відсутні видимі елементи або їх кількість різко зменшена. Агресивне видиме
поле – це поле, на якому зосереджена велика кількість одних і тих самих
елементів». У старовинній архітектурі такі елементи, як портик, колони, еркер,
декор, виключали появу великої нерозчленованої площини, а саме
гомогенного видимого поля. Внаслідок сучасних індустріальних методів
будівництва у міському середовищі виникає безліч гомогенних зорових
об'єктів. Серед них – стрічкове скління, торці будівель, при погляді на які оку
абсолютно нема за що «зачепитися». Якщо людина дивиться на голу стіну, де
немає зорових елементів для фіксації погляду хоча б на три секунди, очі
відчувають не менший дискомфорт, ніж ноги, що втратили опору.
Сприйняття «голих», тобто нерозчленованих і не декорованих торців
будівель великою мірою залежить від освітленості, погоди та пори року.
Ввечері така стіна створює темне гомогенне поле пригноблюючого вигляду,
а в сонячний день – це яскрава біла площина, на яку дивитися практично
неможливо ).
За  В.А.Філіним вигляд найбільш «гомогенних» об'єктів можна змінити,
наносячи малюнок спеціальними фарбами на голі стіни та торці будівель, а
також за допомогою нових технологій освітлення, що передбачають
створення світлового руху у «природному» ритмі. сприйняття людини. Сьогодні протягом близько 80% свого часу люди мають
справу з об'єктами, що вимагають зорової уваги, тому все більшого значення
набуває зоровий, візуальний комфорт, оскільки можливості людини, хоча й
великі, але не безмежні. Відомо, що архітектура відображає ті моральні цінності, які
переважають у конкретний період часу. Панування моноідеї в політичному
устрої колишнього СРСР, суворе її насадження знайшли своє віддзеркалення
і в містобудівній політиці. Особливо це стосується громадських будівель:
готелі, стадіони, кінотеатри, як правило, створювалися за типом агресивного
візуального середовища. Ці будівлі, як правило, мають багато прямих ліній,
прямих кутів, великих площин з величезною кількістю однорідних елементів Агресивна архітектура провокує агресивність міського жителя, негативно
впливаючи на моральні якості все нових і нових поколінь городян.
Психологічними дослідженнями було виявлено, що тривале перебування в
умовах несприятливого візуального оточення негативно позначається на
психічному стані людини, викликаючи тривалі депресії, стреси. Жителі
великих міст, що опинилися у «кам'яних джунглях», краще за інших
відчувають це, вони охоче витрачають свій час, сили та гроші на те, щоб
вихідні дні провести за містом, де можна ще спостерігати  природний
ландшафт, що сприяє зняттю психічної втоми Існує цілий ряд інших характерних ознак і якостей візуального
середовища, які не потрапляють під класифікацію відеоекології. Скрізь, де
спостерігаються порушення цілісності та стильової єдності архітектурного
твору, концентрація дисгармонійних, незбалансованих у композиційному
відношенні елементів, відсутність композиційної єдності нових об'єктів з існуючою забудовою значно погіршується візуальне середовище, викликаючи негативні емоційні реакції тапереживання.
 Свій негативний вклад у зміну обличчя архітектурних ансамблів,
переважно, житловий районів, вносять дрібні компанії, що надають послуги
утеплення фасадів. Не звертаючи увагу на орієнтацію фасаду (на головну
вулицю або у двір) вони облицьовують торці та балкони точковим методом,
із залученням різноманітних кольорів, що, в свою чергу, робить будинок
схожим на ласкутну ковдру..  
Архітектурні об'єкти, перш за все, неодмінно повинні «радувати око»,
вони мають позитивно впливати на людину в емоційному та етичному плані.
Велику здатність емоційно впливати на людину має колір. Особливо важливу
роль для здоров'я людини відіграє колірна гамма житлових приміщень.
Психологи, наприклад, стверджують, що дуже світла підлога викликає в
людині відчуття невпевненості – їй потрібен темний «грунт під ногами».
Темний колір стелі, особливо у невеликому приміщенні, «тисне» на людину,
діє на неї пригнобливо. Людина підсвідомо прагне до гармонії холодних і
теплих тонів – теплі кольори більш збудливі, холодні – заспокійливі, в
теплих більше динамізму, холодні спрямовують думки до відпочинку. Окрім
передачі відчуття тепла та холоду, колір активно впливає на настрій людини,
наприклад, червоний збуджує, мобілізує, жовтий веселить, зелений і
блакитний заспокоюють, а синій і фіолетовий можуть навіть пригноблювати. 
Тривале перебування в приміщенні, забарвленому в який-небудь чистий
колір, так само має пригноблюючу дію на людину, а якщо до чистого
кольору додати навіть зовсім небагато іншого, його дія на людську психіку. змінюється докорінно. Несприятливий для ока зоровий ефект викликають
яскраво оформлені приміщення з лініями, що настирливо повторюються,
плямами або іншим малюнками. Таким чином, візуальне середовище
людини, його колірна гамма, структура навколишнього простору мають
величезне значення для нормальної життєдіяльності людини, для збереження
її фізичного, зокрема, зорового та психічного здоров'я.
Оптимальним вважається такий стан середовища, зокрема, візуального,
коли людина відчуває себе комфортно з урахуванням психофізіологічних
реакцій на екологічні чинники та своїх індивідуальних особливостей і
потреб. Формування такого оптимального візуального середовища – одне з
найважливіших завдань архітектора і дизайнера, оскільки архітектура – це
довговічний пласт культури, і людина знаходиться під впливом об'єктів
архітектури протягом усього життя. Засвоївши основні закони та принципи
загальної та архітектурної екології, архітектор завжди прагнутиме
створювати такі об'єкти, які, кажучи словами російського ученого-гігієніста
Р.В.Хлопіна, роблять «розвиток людини найбільш довершеним, занепад
життя – найменш швидким, життя – найбільш сильним і смерть – найбільш
віддаленою.


Найкращі будівлі світу:

Живопис, кольротерапія.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з подачею візуальних образів, шляхом нанесення фарб на тверду або гнучку основу; створенням зображень за допомогою цифрових технологій; а також твори мистецтва, виконані такими способами.

За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.

Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії тощо. Монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою, підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез – органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоративну роль.

Декоративний живопис призначений для прикраси, входячи до складу архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення; панно, орнаментальне підкреслення функцій предмету або оточення великих настінних сцен.

Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться приготовлена основа – картон, дошка, полотно для малювання картин) об’єднує твори самостійного значення, не пов’язані з архітектурним ансамблем. Їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях.

Техніки та види живопису: олія, темпера, емаль, живопис по штукатурці (фреска та а секко), граттаж, клеєвий живопис, восковий (енкаустика, воскова темпера), живопис керамічними та силікатними фарбами, акрил та різноманітні змішані техніки.. Туш, пастель, гуаш, акварель – в окремих випадках можуть розглядатись і як графіка.
Техніки живопису практично невичерпні. Все, що лишає на чомусь будь-який слід, в образному понятті є живописом.
„Живопис створюється природою, часом і людиною”
(Леонардо да Вінчі).

Живопис може бути виконаний на будь-якій основі: на камені, штукатурці, полотні, шовку, папері, шкірі (у тому числі й на тілі тварини або людини – татуювання), металі, асфальті, бетоні та ін.

Так як і інші види мистецтва, живопис може виконувати пізнавальну, естетичну, релігійну, ідеологічну, соціально-виховну або документальну функції.

Жанри живопису: архітектурний, анімалістичний, декоративний (декораційний, алегоричний, монументальний і т.д.), історичний (батальний, документальний та ін.), культовий (релігійний, міфологічний...), побутовий (натюрморт, пейзаж, портрет...), абстрактний, безпредметність.

Живопис, подібно іншим видам мистецтва, ілюзорний. Але його візуальний, а також кольоровий аспекти (практично в одну мить око сприймає майже безкінечну інформацію), надають живопису особливе місце серед усіх видів образотворчого мистецтва.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ КОЛЬОРУ НА ЛЮДИНУ «...семь вкусов цвета пробует язык».   Б.Ахмадуліна Колір не тільки надає важливу інформацію про предмет, але й має здатність викликати думки та почуття. Психологічний аспект сприйняття кольору пов`язаний з емоційним, соціально-культурним та естетичним, отже спроба складання чітких відповідностей між кольором та емоційним станом не можна назвати плідними. Колірний зір людства пройшов тривалий шлях еволюції разом з розвитком суспільства, культури та мистецтва, він постійно розвивався та збагачувався новим досвідом. Під почуттям кольору розуміється складне сприйняття кольору сучасною людиною, збагачене рядом образів, асоціацій і уявлень, пов'язаних з кольором. З давніх часів було відомо, що червоний колір збуджує, зелений заспокоює, чорний пригноблює, а жовтий допомагає створюванню гарного настрою. Лікувальні властивості кольорів використовували здавна в Єгипті, Індії, Китаї. Маги вивчали вплив кольору на організм та долю людини з метою привертання удачі, благополуччя та здоров'я. Можна було також обезсилити ворога, та навіть знищити його. Тому наука про вплив кольору була таємною та передавалася тільки присвяченим. Скрутними шляхами магічні знання прийшли у Середньовічну Європу. Секретами кольору володіли тільки колдуни та відьми. Вважалося, що 7 кольорів мають безпосередній зв'язок із кольорами райдуги та кольорами музичної октави, тому маги завжди співали і відповідну ноту при використанні певного кольору. Наприклад, вони радили дітей загортати в червоні хустки, щоб вилікувати від корі. Підтверджує наука таке співвідношення людини і кольору чи ні? ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ КОЛЬОРУ НА ЛЮДИНУ «Так же, как в мире наших ощущений цвета являются интервалом между незримыми светом и тьмой, так и в мире наших чувств мы имеем внутреннюю радугу, которая рождается между внутренним светом и внутренней тьмой… Именно в эту сферу мы вступаем, когда имеем дело с цветом, ибо Цвет и Чувство — две стороны одной медали».   Л.Д.Ербо Кольоротерапія оперує, головним чином, сьома кольорами спектру, а відтінками корегує основну програму: ЗЕЛЕНИЙ заспокійливо діє на нервову систему, знімає головну біль, стомлення, роздратування, знижує високий тиск, надає відчуття бадьорості. Приводе до гармонії життєву енергію. Щоб прискорити цей процес, рекомендують у кімнаті повісити зелені штори або пофарбувати стіни у світло-зелений колір. Зелений — це гармонійність та збалансованість, це сила та благополуччя природи, її мирна тиша. ЧЕРВОНИЙ підвищує кількість адреналіну в крові, активізує гормональну систему людини, підвищує працездатність, силу та відчуття самовпевненості. Створює відчуття тілесного тепла. Рожевий допоможе позбавитись від болів у серці та туги, якщо уявити собі перед сном ніжно-рожевий колір шипшини та її запах. ЖОВТИЙ стимулює мозкову діяльність і моторику, стимулює уяву та практично не набридає. Колір гарного настрою, "позбавляє" від мучень кохання, ліквідує апатію та тревогу. ОРАНЖЕВИЙ підвищує настрій, енергетично "підживлює" людину чи „зігріває" її, виводить зі стану депресії, незамінений у стресових ситуаціях. ФІОЛЕТОВИЙ поліпшує роботу серця, судин та легенів, підвищує витривалість організму. Давні мудреці довго дивились на фіолетове полум`я та приводили свої думки до порядку. БЛАКИТНИЙ оказує болезаспокійливий вплив, розсіює тривогу, знімає стан гніву. Це колір чистого розуму і духовної бадьорості, сприяє розвитку творчих здібностей і зосереджує увагу. СИНІЙ знімає збудження та агресію. Також сприятиме розвитку розумових здібностей та поліпшує пам'ять, тому дивовижні особливості синього кольору дуже шанувалися на Сході та саме синій колір там вважався кольором Знання, захисту на астральному рівні та заступництва вищих сил. РАЙДУГУ психологи радять пригадувати частіше, постійно порівнювати з нею свій внутрішній стан. У релігії буддизму райдуга означає найвищий стан "чистого світла", а в Україні здавна райдугу називають веселкою. ПСИХОСЕМАНТИКА КОЛЬОРУ В різних галузях науки вчені виокремлюють фізіологічну та психологічну складові впливу кольору. Ці дві складові мають близькість до емоцій — тілесних проявів нашої душі, тобто нашого інтелекту. Ще античні вчені помітили тісний зв`язок між кольором, фарбою та емоціями. Сьогодні підтверджується певне відношення кольору до емоцій в стійких словесних сполученнях типа "певна пофарбованість емоцій", "емоціональне пофарбування переживань". Все це підводить нас до визначення кольору як ідеального (психічного), що пов`язано з матеріальним (фізичним чи фізіологічним) через емоції, почуття як їхнє інформаційно-енергетичне співвідношення. Такий підхід дозволяє сполучати різні мови різних галузей наук, і крім того, мистецтва та релігії для "відтворення" Образу Людини. Наприкінці ХХ ст. з`явилися основні принципи такого підходу — теорія та методологія хроматизму. Хроматизм — міждисциплінарне дослідження реальної людини в реальному світло-колірному оточенні зовнішнього середовища. Назва цього вчення відходить до древньогрецького поняття "хрома", до якого античні автори укладали наступні поняття: -колір, як психічне, безпредметне, ідеальне; -фарба, як фізичне, предметне, матеріальне; -офарблення тіла людини, як фізіологічне; -емоції, як їхнє інформаційно-енергетичне співвідношення. Об'єктивно ці відношення проявляються у вираженнях "багровіти від гніву", "чорніти від горя", "біліти від страху", "червоніти від сорому", "жовтіти від зради", "зеленіти від туги" та ін. Ці вираження дійсно розкривають нам смисл емоційних відношень між психічним (кольором) та фізіологічним (офарбленням шкіряного покрову) як між ідеальним і матеріальним. Це доводить і відоме положення — емоції пов'язують "дух і тіло". Цим питанням займалися філософи, письменники, поети, художники, психологи, фізіологи, лікарі. Питаннями емоційного впливу кольору на людину займалися багато які практики та теоретики мистецтва — Леонардо да Вінчі, Ґете, Делакруа, Дерібере, Алпатов, Грабар, Юон, Волков. Психосемантика кольору сьогодні переживає етап свого становлення як самостійного розділу психології сприйняття кольору. Практична потреба в ній існує в прикладній галузі психології — в психології реклами та психології мистецтва. Про вплив кольору на людину та його використання в медичній практиці пише М.Дерібере за результатами доктора Подольського: "Зеленый — болеутоляющий, гипнотизирующий цвет. Эффективен при нервной раздражительности, бессоннице и усталости, понижает кровяное давление, поднимает тонус; создает ощущение тепла, расширяя капилляры. Облегчает невралгии и мигрени, связанные с повышенным кровяным давлением. Зеленый успокаивает, и его употребление не дает никаких вредных последствий". Зелений колір найзвичний для органу зору, фізіологічно нейтральний колір. Око людини відрізняє найбільшу кількість відтінків жовтих, зелених, блакитних та вохристих кольорів, тому що в природі більш всього зустрічаються саме ці кольори. Друга причина — максимум фізіологічної чутливості око людини має саме до цих кольорів та око здатне сприймати здебільшого саме цей відрізок довжин хвиль (пригадайте розд. "Сприйняття кольору" і не плутайте швидкість реагування ока та максимум його чутливості до відтінків).

Цілющі властивості класичної музики.

Цілющі властивості класичної музики:
Коли вчені вивчали вплив класичної музики на людину, то встановили її чудодійний ефект. Особливо багато розмов ведеться про музику таких композиторів як Моцарт, Бетховен, Вівальді, Гріг, Шуберт, Чайковський, Шуман і Дебюссі. Кажуть, що музика Моцарта сприяє кращому засвоєнню інформації та взагалі активізує роботу мозку.
Класична музика може зняти головний біль, особливо композиція Бетховена «Фіделіо», "Місячна соната", Ліста «Угорська рапсодія», Полонез Огінського. Якщо у вас проблеми зі сном, то від безсоння вас позбавлять п'єси Гріга, Чайковського та Сібеліуса. Ви можете поліпшити пам'ять, якщо станете регулярно прослуховувати Вівальді, його твори з циклу «Пори року». І хворі люди частіше в два рази швидше видужують, якщо слухали класичну музику. Загалом можна сказати, що класична музика корисна для здоров'я, вона покращує діяльність мозку, пам'ять, знімає біль, позбавляє від безсоння. Також окремо вплив робить на нас те, на якому музичному інструменті був зіграна музика: Гра на фортепіано врівноважує психіку, нормалізує роботу сечового міхура і нирок, надає очищаючу дію на щитовидну залозу. Мозкову діяльність можуть поліпшити звуки органу, а також вони нормалізують потоки енергії в хребті. Струнні інструменти: скрипка, гітара, арфа, віолончель - упорядковують роботу серцево-судинної системи.
Також, струнні інструменти викликають почуття жалю. Духові інструменти сприяють очищенню легенів і бронхів і взагалі покращують роботу дихальної системи. Благотворно їх вплив і на кровообіг. Ударні інструменти сприяють лікуванню печінки і кровоносної системи, відновлюють ритм серця. Звичайно, краще віддати перевагу класичній музиці і постійно слухати її. Але не всім подобаються класичні мелодії. Таким людям можна порадити альтернативну музику. А саме латиноамериканські мелодії. Можна слухати і свої народні композиції - вони допомагають заспокоїтися і розслабитися. Але тільки не слухайте важкий метал чи рок, які руйнують ваш організм.
Класичні мелодії, що несуть радість, сприяють розширенню судин, нормалізують артеріальний тиск і уповільнюють пульс. А військові марші підвищують тонус м`язів і діють цілюще на нервову систему. Не даремно ж з історії відомо, що грецький лікар Ескулап лікував нервові розлади грою на трубі, інструментом, без якого не обходиться майже жоден військовий марш.
Медичній практиці відомі реальні випадки, коли хворі виліковувались завдяки музиці. Музична терапія допомогла одужати хворому на тинітус німецькому вчителю, який скаржився на шуми, які він ніби-то постійно чув. Насправді було встановлено, що ці шуми симулювала та ділянка головного мозку, де обробляються звукові сигнали. Причини хвороби були не ясні. Ними могли стати як запалення середнього вуха, так і вживання антибіотиків, браку заліза в організмі, або навіть просто стрес. Пройшовши восьмигодинний курс музичної терапії, шуми в голові у хворого повністю зникли. Під час прослуховування музики мозок змушений був розрізняти звукову частоту, що її він симулював, від реальної. Музика допомогла заспокоїти клітини головного мозку, які надсилали фіктивні сигнали.

Вплив музики на людину.

Нас постійно оточують різні звуки, людина перебуває в звуковому полі так само як риба в океані. Навіть повністю ізолювавшись від зовнішніх звуків ми будемо чути шум свого організму. Ми являємось аналізуючою ланкою енергетичних вібрацій, дивовижного "чуда" під назвою - його величність Звук. Крихітні вібрації повітря, саме вони, доводять до нас всі багатства і різноманітність навколишнього світу. Музика являє собою чи не найелітнішу частину тієї "армії" Звуку що атакує нас звідусіль і безперервно.
Різнобічний вплив музики:
Давно відомо, що музика здатна впливати на стан людини. Вона може породжувати у нас деякі емоції і відчуття. Із цим фактом погоджуються усі дослідники.
Однак, не зважаючи на усі досягнення у вивчені впливу музики на організм людини, а також на всі інші живі організми, дослідники із різних наукових інститутів світу продовжують проводити різні експерименти і дослідження, щоб ще більше дізнатися про цей вплив. Так, з’ясувалося, що музика здатна впливати на живі організми, як негативно, так і позитивно.
У свій час Девід Елкін, – американський вчений-медик, довів, що велике значення має сама музика. Наприклад, гучний, пронизливий звук, негативно впливає на живі організми. Його експерименти показали, що під впливом такої музики призупинявся ріст рослин. А риба, піддана впливу так званої «важкої музики» у поєднанні із миготінням світла, взагалі здохла. Не менш цікаві результати він отримав під час експериментів із водою. Коли ставив колбу наповнену водою біля музичної колонки, з якої лунали симфонії Бетховена і Моцарта, то кристали води набували гарної і правильної форми. А коли навпаки, включав важкий рок, то вода наче замерзала, і її кристали набували вигляду страшних осколків. Так само музика впливає і на людину.
У 2001 році, фахівці колледжу Макгілл на підставі своїх експериментів, дійшли досить цікавого висновку. Вони з’ясували, що під час прослуховування улюблених композицій у головному мозку стають активними ті ж самі ділянки, що і під час заняттям сексом і споживанням їжі.У недалекому 2010, вчені із США провели дослідження, яке наштовхнуло їх на висновок, що улюблена музика поліпшує психічний і фізичний стан людини.
У наша час вплив музики використовують навіть у медицині. Були випадки, коли за допомогою прослуховування улюбленої музики, хворі швидко ставали здоровими. Також музику використовують у рекламі, кіно, і т.д.
Отже, музика дійсно здатна впливати на наш організм, при чому, і негативно, і позитивно. Все залежить від нас самих.
Гіпнотичний вплив музики на людей:
Після пари годин знаходжень підлітків на дискотеці вони стають близькі до такого стану, який можна порівняти зі станом людей, на яких впливали за допомогою гіпнозу. А значить, що за допомогою музики можна ввести людину в гіпнотичний стан і запрограмувати на певні дії. Класична музика позитивно впливає на поведінку людей і їх стан. Був проведений досвід в одному кримінальному американському парку, де спостерігався високий рівень злочинності. У цьому парку включали через гучномовці класичну музику. І в підсумку ситуація в цьому парку різко змінилася в кращу сторону.
Інструмент маркетингових маніпуляцій:
Музику використовують як засіб по залученню клієнтів і бізнесмени, рекламні діячі.
Щоб привернути увагу до свого закладу включають гарну музику, і коли людина проходить повз нього, то обов'язково звертає увагу на нього. Або в супермаркетах, щоб покупці не йшли швидко з магазину, включають спокійну, розслаблюючу музику. В результаті, в таких супермаркетах покупці спокійно прогулюються і набирають товарів на більшу суму.
Роль свідомості у сприйняті музики:
На наше сприйняття можуть впливати і слова, які містяться в пісні. Слухаючи пісню зі словами, ми програмуємо і своє життя, подібно до змісту, вираженого словами які є в пісні. Тому вибирайте пісні з хорошими словами, якщо прагнете хорошого життя.

День третій. Особливості взаємозв’язку “особистість - мистецтво” .

На протязі історичного розвитку людства мистецтво посідало одне з провідних місць у системі формування особистості людини. Його розглядали як частину світу, як певний духовний засіб пізнання навколишньої дійсності. Власне всім різновидам мистецтва надавали цілющого значення, вважали, що за його допомогою людина “очищає” своє тіло та душу. На сучасному етапі розвитку суспільства молода людина стикається у процесі життєдіяльності з різноманітними чинниками, що здійснюють негативний вплив на формування особистості. Суспільство, де етично-моральні норми, цінності втратили своє значення, а на перший план виступають псевдо норми, потребує особливого засобу формування свідомості у молодого покоління. Саме багатогранність мистецтва, невичерпність його можливостей відкриває новий шлях до генерації гармонійної особистості. Розкриття внутрішнього світу людини через її творчість виступає на сьогоднішній день основним пріоритетом, ціллю, митою життя в ідеалі багатьох людей.

Питання вивчення особливостей взаємозв’язку “особистість - мистецтво” зустрічається ще у філософських поглядах Платона. Вивченням даного питання займалися Фіхте, Шопенгауер, Шеллінг, Ліне, Фереро та В. Соловйов.

Мистецтво на сьогоднішній період стає одним із засобів самореалізації особистості та способом вирішення життєвих труднощів сучасної людини. Його роль у вихованні підростаючого покоління неухильно зростає, оскільки протидіяти явищам бездуховності, аморальності можна лише шляхом формування усвідомлення важливості та пріоритету загальнолюдських цінностей, вдосконалення творчого потенціалу, прагнення до пізнання.

Проблема впливової сили мистецтва на людину не є чимось принципово новим для науки: про неї висловились відомі мислителі минулого, вона неодноразово ставилась самим життям, її значущість підкріплювалась науковими фактами. Однак процеси швидких соціальних змін, що відбуваються нині у світі і в нашій країні, зумовлюють нас по-новому оцінювати питання про соціальну ефективність мистецтва.
Розвиток людини — надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів. Серед них помітну роль відіграє і художня культура — специфічна сфера діяльності з різнорідними і неоднозначними зв´язками з багатьма сферами суспільного життя. Розвиваючись під безпосереднім впливом ідеологічних і соціально-економічних процесів, художня культура, в свою чергу, має на них суттєвий вплив, і передусім тоді, коли вона виступає ефективним засобом формування людини.

Соціальна значущість мистецтва визначається рівнем впливу художніх образів на внутрішній світ людини, на всі напрямки її соціальної діяльності. Найталановитіший дослідник цієї проблеми — Л.С. Виготський відзначав, що мистецтво втягує в коло соціального життя найінтимніші і найособистіші складники нашої істоти. Для цього мистецтво володіє значним арсеналом специфічних засобів, відсутніх в інших формах людської свідомості. Ідеологічні аспекти в художньому творі, будучи органічно вплетеними в тканину живих, зримих художніх образів, впливають на свідомість людини непомітно, як і на розум, почуття, волю.

День другий. Що таке Мистецтво

Мистецтво, яке виникло і сформувалося у процесі еволюції є засобом задоволення людських потреб, які виходять за межі повсякдення і простої необхідності. Людина по-справжньому тільки тоді людина, якщо вона має музикальний слух, має очі які відчувають красу форми, коли їй доступна безкорисна радість і вона здатна формувати матерію по законах естетики.

Даючи людині додатковий життєвий досвід, мистецтво стає могутнім способом соціально-направленого формування свідомості кожної людини. Воно дозволяє людині розвиватися духовно, емоційно, інтелектуально, привчає до надбання людської високої мудрості.

Якщо людина володіє міцним внутрішнім “енергетичним резервом”, витвори мистецтва дають людині можливість не просто виробити “емоційний відгук”, а також допомагає їм відкрити закладений в ній талант, нові плани духовного світу, викликати внутрішні потреби в активних діях.

Кожний вид мистецтва по своєму віддзеркалює дійсність, для кожного характерний свій художній стиль, механізм впливу на свідомість людини. Мистецтву притаманно створювати образи, які не мають розвитку в часі, але перевага його заключається в тому, що воно дає новий образ часу, нові ідеї і ідеали. Особливість декоративно-прикладного мистецтва полягає в донесенні цих ідеалів до широких прошарків населення в естетичному перетворенні самого оточуючого людину середовища.

Ми живемо в складну для всієї планети епоху, коли на перший план висувається потреба збереження самої людської цивілізації на Землі. Не легкий та необхідний животворний період переживає і наше суспільство. Час ще активніше вимагає від художника глибини і змістовності його творчості, натуральної щирості, талановитості, уміння ввести людей у коло серйозних роздумів.

Дія мистецтва, конкретних його проявів в значній мірі зростає, коли воно звернено до актуальних потреб сучасності, розділяє з епохою її труднощі, радощі і здобутки. Художникам це необхідно для того, щоб вірно вибрати тональність своїх робіт, щоб не було в них ні надуманості, ні фальшу, щоб вони торкалися всіх таємних струн людської душі, заставляли думати і співпереживати і в той же час зміцнювати в людях оптимізм і мужність так необхідні в наш час.

Мистецтво – невід’ємна частина життя людини та суспільства. Воно відбиває життя в його цілісності, повноти та загальнолюдській значущості, у тому, що цікаво кожній людині.

Багатоманітність видів мистецтва дає можливість естетично освоювати світ у всій його складності і багатстві. Немає головних і другорядних видів мистецтва, кожний з них має свої особливості та переваги, по різному виражає сутність життя людини. Отже вид мистецтва - це реальні форми художньо-творчої діяльності, що різняться, способом втілення художнього змісту, специфікою творення художнього образу.

Своєрідним видом мистецтва є література, тобто мистецтво слова. Вона відображає світ у художньому слові, охоплює суспільні відносини, природні явища, духовне життя особистості, передає емоційний стан людини, її відчуття та почуття. Література має унікальні пізнавальні можливості, адже за допомогою слова дійсність досліджується комплексно, у всій багатогранності - не тільки чуттєво, але й через умовивід. Крім художньої літератури, виділяють такі види мистецтва: театр, кіно і телебачення. Найбільш масовим видом мистецтва є кіно. Монтаж, ракурс, план, зйомки, наплив, застосування звуку і кольору – усе це зумовило силу впливу кіно на глядача. В сучасному світі кіно та телебачення, зумовлюють значний вплив на формування особистості дитини. Демонструючи шаблони міжособистісних відносин, комплекс цінностей, переконань дитина несвідомо переносить їх в своє життя, свою життєву стратегію.

Значення художньої культури у сучасному світі неухильно зростає, оскільки .протистояти явищам бездуховності, зневаги до мистецьких надбань людства можна лише шляхом вдосконалення творчих потенцій суспільства, усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей і розуміння перспективи гуманітарного розвитку культури.